January 7th, 2014

октоберфест

Легенди Крутої Гори



Для захисту від небажаних відвідувачів гайдамаки відновили фортецю на Крутій Горі. В ті часи біля Крутої Гори перехрещувалися дві дороги – шлях з Києва на Плисецьке прозь монастирський Скиток Лип‘янський і друга – з-за річки Ірпеня прозь Луку, Бобрицю, Забір‘є до Будаївки і далі, аж до корчми на Чорному Шляху, що вів від Києва через Васильків, Білу Церкву і Умань до самого Криму. Чорним Шляхом чумаки возили з Криму до Києва сіль. Цім же Чорним Шляхом гайдамаки під проводом Максима Залізняка рушили в похід на Умань, про який в Забір‘ї співали старовинну пісню: «…зарізали сорок тисяч та й ще чотири…»

Про Отаманову Круту Гору розказували ще в 1924 році стоп‘ятирічна бабуся Галя, що народилася в сусідньому селі Жорнівці в 1819 році. Вона ще за кріпаччини вийшла заміж в Забір‘є й жила навпроти школи зі своїм сивобородим сином Павлом Совою й дорослим онуком сільським умільцем (і пічником, і музикою)Костюком. Костюк сам робив свої скрипки, барабани, литаври і бубони, був активістом Хати-Читальні і драмгуртка. Без нього не обходилося жодне сільське весілля чи гулянка, жодне громадське свято. Це він розказав кілька оповідань про минуле Забір‘я, посилаючись на свідчення своєї бабці, а потім кілька разів приводив до себе в хату екскурсіїї учнів 43-ої Київської школи, щоб почули все це від самої «Баби-Галі».

Collapse )


Collapse )
фото

Вечерний Хрещатик

 Кто-то, возможно, удивится и не поверит, но до поздней ночи на Хрещатике революционеры играют в настольный теннис. Трезвые и веселые.



Да и, вообще, там хорошо и весело. При этом, разумеется, бдительность - на высоте. Искал грязных пьяных вонючих бомжей, о которых так долго и много говорили большевики, но не нашел.

Collapse )
октоберфест

Оповіді забірського літопису



До самої війни 1941 року зберігався знайдений серед паперів у Забірській церкві літопис більш як за 250 років, про минуле Забір‘я, складений року 1907 за архівними документами одним із забірських попів. Його зміст складався головним чином з перечислення імен попів, д‘яків і д‘ячків, з якого по який рік хто з них служив у забірській церкві, коли будувалася замість старої нова церква та хто давав на церкву великі пожертви. Але там було між іншим записано й такі оповідання:

«В суботу гуляли в «збірній ізбі» в карти. Дійшло до поножовщини і одного з гравців, на прізвище Король, закололи. Вбивцю зв‘язали, й на другий день стражники повели його до Києва. Назустріч верталися з Києва забірські молошниці. Заарештований кричав їм: «Перекажіть моїм родичам, щоб прийшли до мене в острог, бо я останній гайдамака, що знає, як увійти в Круту Гору». Коли родичі його на другу неділю прийшли в острог, то вже не застали його живим».

Collapse )

Collapse )
октоберфест

Коліївщина



У тридцятих-шістидесятих роках вісімнадцятого сторіччя на Правобережній Україні розгорнувся гайдамацький рух, що супроводився низкою повстань, серед яких найбільшим була так звана Коліївщина.

У 1768 році і забірські гайдамаки зібралися в похід на панську Польщу й рушили разом з гайдамаками Максим Залізняка Чорним Шляхом до Умані, винищуючи своїми «свяченими ножами» католиків та уніатів, цебто поміщиків-поляків та їх прибічників. Вислане проти повстанців поляками уманське козацьке військо на чолі з Іваном Гонтою приєдналося до гайдамаків, і тоді гайдамаки разом з козаками обстріляли з гармат Умань, взяли її з бою і вчинили в ній кошмарну різанину, описану в поему Т.Г.Шевченка.

Collapse )



Collapse )
октоберфест

Кармалюк



Коли вірити легенді, що її розказувала Костюкова баба Галя, то нащадки гайдамаків-забірці у тридцяті роки дев‘ятнадцятого сторіччя «всю надію мали» на Кармалюка, для успіху тої боротьби, що вів кармалюк, зберігалися скарби в Крутій Горі – золото і зброя.

Народний герой Устим Кармалюк керував боротьбою українських селян проти поміщиків на Подолії і в суміжних повітах Київщини і Бесарабії. Очолювані ним повстанські загони, в яких було близько двадцяти тисяч селян, вчинили понад одну тисячу нападів на поміщиків. Саме в ці роки декілька селянських родин переселилися з околишніх сіл в Забір‘є. Дехто х забірців запевняє, що в ті роки вся Сухарівщина збудувалася на гайдамацьке золото.

Після того, як Устим Кармалюк у 1835 році був підступно вбитий з засідки, царський уряд жорстоко придушив повстанський рух. Забірці знають пісню про Кармалюка – «Із Сибіру сонце сходить» зі словами трохи відмінними від тих, що надруковані в шкільних читанках.

Collapse )