January 5th, 2014

октоберфест

Угощение гомеровского пира

Первую на свете поваренную книгу написал не кто иной, как грек Архестратос в 330 году до н.э.

К сожалению, о жизни и личности Гомера достоверно ничего не известно и сказать, что именно любил поесть сам Гомер затруднительно. Однако, к счастью, поэт оставил нам свои бессмертные поэмы «Илиада» и «Одиссея», которые и дают нам ключи к разгадке.

«Добрым друзьям не пристало замешкаться с пиром веселым:
Воспоминанье об оном из всех сладчайшее будет».
Стол древних греков мог быть весьма скромным, состоящим из жертвы богам, сыра, а также вина:
«Яркий огонь разложив, совершили мы жертву; добывши
Сыру, потом мы насытили голод.
Юноши чермным вином наполнили доверху чаши,
Кубками всем подносили, от правой страны начиная,
В жертву богам возлияв».


562149570

Сейчас многие из этих рецептов восстановлены, и в Греции открыта сеть ресторанов под названием «Археон гевсис» («Вкусы древних»). Там подают только блюда древнегреческой кухни. А чтобы посетители не сомневались в подлинности рецептуры, рядом с каждым блюдом в меню напечатана выдержка из трактата, откуда был взят рецепт.

Collapse )
октоберфест

Забірська природа



Річка Бобриця, на якій розташоване село Забір'є, в давні часи була завширшки понад півкілометра й досить глибока: розповідають, що навіть по ній припливали з Дніпра по Ірпіню вітрильні кораблі.

У Великому Бору, що тоді оточував з усіх боків Забір'є, водилося багато диких звірів = цілими зграями ходили вовки, дикі свині, в норах жили барсуки, лисиці, бігали олені, дикі кози, лосі, зайці, на деревах жили «дикі коти» - рисі, білочки, на літо прилітало багато (більш як 70 видів) великих і малих пташок. Щороку у березні прилітали на забірське болото два великі, по декілька сот пар, табуни чорногузів; прилітали всі разом, але паслися на болоті кожний табун окремо: ті, що з червоними ногами – по один бік від греблі, а ті, що з білими ногами – по другий.

В річці водилося в норах під торфовими болотами багато раків, через що приписане до Забір'я село Бобриця мало другу, «по-вуличному», назву – «Раки». Було в річці багато і риби, у тім числі налими(миньки). Ще багато водилося у ній їстівних черепах, через що стара друга назва Забір'я – «Черепахи». Сама річка Бобриця набула свою назву за те, що в ній жило багато чималих звірків, пухнасте хутро яких не намокало у воді – бобрів. Бобри харчувались гілочками і деревиною вільхи, вміли, перегризаючи, валяти грубі дерева, і навдивовижу мистецько робили з дерев'яних паль, закопуючи їх в дно річки, греблі і гатили для себе стави, щоб на березі їх будувати свої двоповерхові житла так хитро, щоб вхід в таке житло був тільки з-під води. Бобри збудували впоперек річки декілька гребель, через що широка колись річка поступово заболотилась, заросла торфовим мохом і перетворилась на вузький рівчак, що змійкою вився у широких грузьких берегах, буйно зарослих цілим лісом товстих вільх і густою, високою травою. Місцями річка проходила по-під вільховими кронами, як у тунелях. Саме в ціх вільхових заростях і водилися найбільші зграї вовків.

Collapse )

Collapse )