Максим Голубев (carabaas) wrote,
Максим Голубев
carabaas

Середньовічне місто, якого немає

Його можна шукати на карті України, але знайти ви його не зможете. Хіба, що в окремих випадках, на карті він буде відзначений як водоспад на річці Джурин. Десь між селами Нагоряни і Нирків я знайшов його на військово-топографічній мапі Фрідріха фон Міґа 1783 року.

mig500_15-12

Назва міста загубилося в часі (втім, як багато топонімів на території України). Найчастіше його називають Червоногородом. Деякі плутають з Червоноградом. Але так він ніколи не називався.

Правильніше за все буде називати це місто на польський манер Червоногруд або Чірвоногрод. Є ще латинська назва з літописів: Castrum rubrum. Назва має свій відчутний колір: червоний замок. У всьому винні брунаті подільські пісковики, які надають й землі, й камінню тут червонуватого кольору. Історики пов'язують урочище Червоне з давньоруським літописним містом Червен. Пов'язують гіпотетично, тому що ніяких документальних підтверджень цьому немає.

16

Згідно з історичними записами, замок існує на Подолі з IX століття, коли Червен був резиденцією російських князів. Є дані, що в 981 році його захопив київський князь Володимир. Тут, в столиці Червоногородського князівства в околицях дерев'яного замку полювали галицько-волинські князі, поки в 1240 році місто не було зруйноване татаро-монгольською навалою.

20

Місто на прикордонних землях, воно завжди було предметів суперечок між різними державами, королями і князями. Польський король Казимир, литовський князь Ольгерд, князі Корятовичі, Ягайло, Вітовт…

21

Місто відвойовували, дарували, руйнували і відбудовували, а після перемоги в Грюнвальдській битві з хрестоносцями в 1411 році король Ягайло знову віддав Поділля Вітовту за допомогу в перемозі і Червоногруд надовго став польським.

23

У 1430 році власником Червоногорода стає Теодор Бучацький-Язловецький - польський магнат, староста Кам'янця і володар замку в сусідньому Язлівці. А через чотири роки місто отримує статус королівського і стає столицею всього Західного Поділля.

selo_0

Бучацький відбудовує дерев'яний замок і засновує домініканський монастир із костелом Св. Миколая. 1448 року Червоногруд отримує Магдебурзьке право від короля Казимира IV Ягеллончика.

22

У звичному кам'яному варіанті Червоноградська замок з'явився тільки в XVII столітті. Магнати Даниловичі приймають рішення, що дерев'яні стіни не захищають місто належним чином. Та й виглядають вони не солідно, як для столиці, тому прийшов час відбудовувати кам'яні.

17

Замок був в плані чотирикутним, з високими оборонними стінами і чотирма вежами. Він хоч і знаходився не на узвишші, а в глибині зеленого кратера, утвореного меандром річки Джурин, проте мав вигідне розташування на правому березі річки на 20-метровому пагорбі. Він залишався практично недоступним для ворога до появи важкої артилерії.

12

Готичні мотиви чудово вписалися в навколишній природний пейзаж і виглядають досить багато і злегка страхітливо.

13

Тоді ж, на початку XVII століття, на кошти родини Лисецьких побудовано домініканський костел Вознесіння Діви Марії, мальовничі руїни якого і сьогодні прикрашають вже мертве місто.

Джуринський водоспад і водяні млини. Малюнок Наполеона Орди (орієнтовно 1880-ті роки).

Фортеця представляла собою цілий індустріальний ансамбль, а змішання стилів і зручність розташування вражає навіть сучасних майстрів. Одна із загадок тутешнього замку - творець архітектурного комплексу. До сьогоднішнього дня точно не відомо, хто доклав руку до проектування і зведення. Але робота дійсно зроблена колосальна.

Водяний млин на Джуринському водоспаді. Світлина початку ХХ ст.

Крім високих стін і веж замок відомий своїми підземними ходами - вони ведуть не тільки уздовж міста, але їхніми коридорами можна потрапити і в занедбану печеру.

Водоспад і фігура улюбленого на Галичині “водного” святого – Івана Непомука (початок ХХ ст.)

Місцеві жителі подейкують, що в печері довгий час проживав монах-аскет, а страшна примара до сьогоднішніх днів захищає ці землі. Тому, нібито, ходити під землею замку може лише найсміливіший.

IMG_1127

Знову Червоногруда занепадає після руйнівного походу козаків у 1648 році, а влітку 1672 року замкові стіни вже побачили війська турецького султана Магомета IV. В останній раз турки безуспішно штурмували замок в 1698 році. Це була остання оборона замку. Ще понад півстоліття замок стояв наполовину зруйнованим, а від колишньої могутньої столиці Подільського воєводства лишилося лише невелике поселення.

Панорама_без_названия1 (2)

До первого поділу Польщі в 1772 году Червоноградський замок був центром Червоногородського повіту - одного з трьох повітів Подільського воєводства. После поділу Польщі місто відійшло до Австрії, втратило своє значення и стало відноситися до Заліщицького повіту Тернопільського воєводства.

Панорама_без_названия1

У 1778 році австрійський уряд продає містечко князю Каролю Понінському.

Панорама_без_названия15

Були розібрані до фундаментів стіни замку і замкові вежі. На місці веж виникли нові - вище і ширше в неоготичному стилі, увінчані зубчастими коронами. Вони стали основною прикрасою розкішного палацу, який з'явився в 1820 році. За одними даними архітектором палацу був Т. Матловский. Інші приписують його авторство видатному львівському архітектору Юліану Захаревичу.

IMG_0873

Згідно збереженим даними і художнім реконструкціям точно відомо, що замок не був рівномірним і однаковим по висоті. Стіни різної висоти зводилися для балансу, оскільки він знаходиться на схилі. Центральний блок складався з трьох поверхів і мав відгалуження в обидві сторони. Із західного боку на двох поверхах розташовувалися палацові приміщення, тут же були встановлені колони і портик з високими арками. Вежі були також різної висоти, але з першого погляду цю різницю практично неможливо було визначити. Вони піднімалися на три яруси, до верхнього поверху можна було дістатися по гвинтових сходах. Поруч з замком був побудований костел і оформлений невеликий парк з фонтаном і квітучими чагарниками.

IMG_0878

Завдяки італійському архітекторові навколо палацу з'являється парк. Архітектор змінив русло Джурина, завдяки чому в околиці з'явилося ще одне диво - 16-ти метровий каскадний водоспад.

IMG_0957

На початку ХХ століття Червоноград переходить до своїх останніх власникам - князів Любомирських. Княгиня Марія Любомирська по-справжньому піклувалася про свій найкрасивіший на Поділлі маєток. Але Перша світова війна стала початком кінця не лише замку, але і всього містечка. Тоді маєток був пограбовано російськими військами.

IMG_0880

Деякий час у міжвоєнний період в руїнах замку ще жив вчитель, а навколо колишнього замку ще існувало поселення переважно з польським населенням.

IMG_0887

Після того, як селище покинули князівські і аристократичні родини, замок занепав.

IMG_0892

Численні акти вандалізму також не дуже добре відбилися на цих колись великих стінах. Сьогодні туристи можуть побачити справжні замкові руїни. Останки кам'яних стін і веж, а також обриси костелу.

IMG_0934

Під час Першої світової війни палац зазнав значних руйнувань, и його більше не відбудовували. Завершила руйнування Друга світова війна.

IMG_1033

Крапку в існуванні Червонограда поставив польсько-український конфлікт у лютому 1945 року. Тоді, начебто, загін воїнів УПА з сусіднього Ниркова знищив все населення містечка - 38 поляків. Насправді все було трохи не так і згодом я розповім про це докладніше.

IMG_1035

Ось така історія цього містичного місця. З одного боку - така довга, з іншого - така сумна.

IMG_1036

Силою, зброєю, тюрмами, смертями впроваджувалась комуністична ідеологія, носіями якої були перші більшовики. Їх ідеологія закладена у лозунгах: “Руйнуй усе, що паном звалось!”, ”Ми до основ усе зруйнуєм, а потім ми наш, ми новий світ збудуєм!”, ” Мир хатам – війна палацам!” І хоч миру та спокою не було, зате палаців не стало.

IMG_1043

На фоні такої пролетарської (комуністичної) ідеології не тільки в Червоному, але й по всіх селах краю руйнувалися добротні будинки, фільварки (панські господарства), маєтки господарів, храми і т.д. І тут не має значення, хто їх руйнував - голови колгоспів чи прості люди, адже всьому цьому потурала держава. Вона і стала головним винуватцем знищення пам'яток історії, культури. Хто з цим не погоджувався, той був ворогом народу і його чекала незавидна доля.

IMG_1044

З повернення радянської влади, колективізація пішла за сценарієм, каміння із багатьох палаців, маєтків йшло на спорудження ферм, у тому числі і з Червоногорода. Навіть святиню – костел - руйнували прості люди.

IMG_1046

Про мешканців цього поселення ніхто не дбав. Проводилась державна політика по ліквідації хуторів, неперспективних сіл. Тому переселення людей з Червоного всіляко підштовхувалося, будівлі руйнувалися.

IMG_1048

Більшу частину споруд Червонограду знищили у 1960-1970-х роках, коли якимсь партійним бонзам у голову прийшла ідея використати колишнє місто, млин і палац замість каменоломень. Голови колгоспів з Ниркова, кривилися, плювалися, але куди дінешся? До честі колгоспних керівників ніхто з них принаймні не спокусився на вежі та костел (кажуть, одному з них цей “саботаж” закінчився інфарктом).

IMG_1055

Офіційно Червоногород припинив існування в 1970 році: поселення з назвою Червоне було виключено з переліку міст, селищ і сіл Української РСР в зв'язку з відсутністю жителів. Але руйнування замку на цьому не припинилося.

IMG_1061

Зараз з будівель на территории Червонограда збереглися Залишки Червоногородського замку XVII століття и католицького костьолу XVIII століття. На пагорбі около замку розташовано занедбане кладовище з каплицею, в якій були поховані останки сім'ї Понінських.

IMG_0874

Найцікавіше, що як тоді, за совітів, так і нині пам’ятку держава не охороняє. Комплекс “замок-костел” наразі належить УАПЦ, але навіть якихось консерваційних робіт (не кажучи вже про реставрацію) номінальні власники не ведуть. Якщо ще не продали замок з костьолом комусь ще...

IMG_1066

Незважаючи на стан пам'ятника, потік приїжджих сюди не зменшується. Навпаки, з кожним роком місце стає більш популярним.

IMG_1072

До слова про легенди - їх тут досить багато. Однією з найулюбленіших і найпоширеніших, крім історії про примару, є легенда про скарби. Подейкують, нібито в заплутаному лабіринті підземних ходів один з князів заховав свої скарби. Але дослідження вчених не дали результату, ніяких скарбів знайдено не було.

IMG_0933

Справедливості заради варто сказати, що будівля часто перебудовувалася, ходи засипалися і викопувалися заново. Тому цілком можливо, що під якимось валом землі досі лежить дорогоцінний скриня.

IMG_0885

Крім замкових руїн туристів кличе до Червонограду найбільший в рівнинній частині України водоспад Джуринський. Висота цього дива складає 16 метрів, і складається він з декількох каскадів. У самому чарівному в Україні місці дзюрчить найчарівніший в Україні водоспад…

IMG_0947

Названий каскадний шедевр в честь однойменної річки, яка протікає неподалік. Водоспад відомий не тільки завдяки сусіднього замку, але і через своїх рекордів. Джуринський водоспад - найвищий рівнинний водоспад країни, 16 метрів! Район Червонограда це цілий ансамбль - середньовічний замок, природні краси водоспаду і покинута частинка індустріалізації.

IMG_0967

З 2003 року на замчищі з'явився барак, в якому оселився монах УАПЦ. Він розповідає легенду, і її із задоволенням тиражують жовті газети, нібито по-під замком безголовий лицар охороняє браму у пекло. І саме там будеде відбуватися Страшний суд, коли протрубить Сьомий ангел. Це смішить спелеологів, що неодноразово бували у тій печері, що носить некошерну назву "Поросячка"

IMG_0953

Містичний місто, який не сплутаєш ні з яким іншим... Місце, в яке закохуєшся з першого погляду назавжди... Місце, яке тягне постійно, незалежно від пори року і настрою... Це мертве, але вічне місто, засноване невідомо коли і невідомо ким. Місто з невідомим минулим і ще більш неясним майбутнім.

IMG_1067

http://carabaas.dreamwidth.org/
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 9 comments