Продовження розповіді про Кременець почну з історичної довідки.
Це, мабуть, найколоритніший історичний персонаж Кременця – принцеса Бона Сфорца д’Арагона, що стала другою дружиною польського короля Сигізмунда I. Згадайте всесвітньо відому «Джоконду» Леонардо да Вінчі – Ізабеллу Арагонську. Це матір принцеси Бони, і коли картина писалась, вона нібито була вагітна Боною.
Кажуть, що королева прагнула вічної юності та краси, а оскільки чарівних кремів та пластичної хірургії в ті часи не було, то використовувала Бона Сфорца кров невинних дівчат. Їх кидали на гострі кілки решітки-перекриття в одній з башт Кременецького замку, а ярусом нижче володарка приймала нелюдський душ… Існує легенда про міст з волосся, по якому королева діставалася до замку. Є переказ, який стверджує, що Бона переховується в криниці підземного палацу й на Великдень виходить з підземелля, тримаючи у роті золоті ключі від таємної скарбниці, повної золота.
Насправді у 1536 році король подарував своїй коханій Кременець та його околиці. Бона Сфорца одразу дала вказівку укріпити фортецю - високі замкові стіни, три вежі, казарми, господарські споруди та порохівниці.
Управляючи краєм через своїх старост, Бона запровадила систему непосильних грошових і натуральних податків, мордуючи народ з усією жорстокістю чужоземки. А від‘їжджаючи в Італію по смерті чоловіка, вивезла з Кременця 70 возів добра.
Кременцем Бона Сфорца володіла 20 років. Темпераментна напівіталійка-напівіспанка славилася своєю небайдужістю до сексу. Легенда оповідає, що Бона спокусила майже всю замкову залогу, а це близько 500 вояків!
Коли розлючений Сигізмунд прибув, щоб стратити коханців дружини, вона, подейкують, викохала) у чоловіка помилування для кожного третього, сьомого і двадцять першого солдата.
Тому саме ці тости п’ють за любов, нібито завдяки Боні.
Доречі, саме так ми завжди і робили під час блогтуру.
Вперше замок впав під натиском півторамісячної облоги козаків на чолі з козацьким полковником Максимом Кривоносом у вересні 1648 року. Найцікавіше, що тоді фортеця впала вперше і востаннє. Адже після того як твердиню було здобуто і зруйновано замок так і не відбудували.
Нині Замкова гора - туристичний об‘єкт Кременецького державно-історичного архітектурного заповідника і тисячі людей приїжджають сюди, щоб помилуватися фортечними мурами та чудовою панорамою міста, яка відкривається з гори.
Я не був вражений Кременецьким ботанічним садом поки не довідався, що саме з нього починався ботанічний сад імені академіка Олександра Фоміна, що у Києві.
Закладений у 1754 році як аптечний сад Єзуїтського колегіуму. З 1805 року — ботанічний сад Волинської гімназії.
Від 1809 року завдяки директору саду професору Вілібальду Бессеру чисельність дерев та кущів зросла до 12 тис., серед яких були рідкісні: каштан їстівний, сосна канадська, азалія понтійська, араукарія, бук червонолистий, гінкго дволопатеве, шовковиця біла, інжир, ясен білоцвіт, тюльпанове дерево.
Після закінчення польського повстання у 1832–1834 роках, яке підтримали ліцеїсти, гімназію разом із ботанічним садом розформували. Велику кількість цінних та рідкісних рослин перевезли до Києва і віддали в університет Святого Володимира (нині Національний університет ім. Т. Шевченка) та ботанічного саду при ньому (тепер ім. акад. О.В. Фоміна). Кажуть що і університет стартував саме завдячуючи Волинській гімназії.
Таким чином, після 40-річного існування один із найчудовіших на той час у Європі об’єктів ботанічної науки занепав.
Сьогодні основна увага зосереджена на відродженні та реставрації історичної частини території саду, впорядкуванні, освоєні нових територій, створення експозиційних ділянок (коніферетум, сад магнолій, розарій, альпінарій, сад витких культур, декоративний плодовий сад).
Ботанічний сад є справжньою перлиною міста, до того ж він один з найстаріших в Україні. Знайти його легко: по вулиці Словацького йдете вгору повз музей поета, метрів через 200 буде центральний вхід до ботанічного саду зі скульптурою директора саду на початку ХІХ ст. Віллібальда Бессера поруч.
Центр вільного часу «Панорама» на околиці стародавнього міста.
На жаль тут ми провели небагато часу, бо вільного було обмаль. Але відпочити встигли як слід і зрозуміли, що кращого місця для відпочинку не знайти. На будь-який смак.
Затишні номери для тих, хто хоче усамітнитись, смачна і вишукана кухня для гастротуристів і сучасно обладнаний фітнес-зал для тих, хто веде здоровий спосіб життя.
Кегельбан, теніс, масаж і три десятки тренажерів.
Зариблений ставок і велосипеди напрокат. До речі, рибу я бачив - підскакувала на метр з води... Отакенна! (розвожу руками)
Сауна, більярд, винна зала і швидкісний Wi-Fi на всій території готелю.
Тут не тільки корів цілувати можна. Тут і сауна є, і приватна галерея мистецтв, і тренажерний зал, кегельбан і багато інших засобів для використання вільного часу з користю для здоров'я.
Нагорі будівлі піцерія. На території безліч усіляких активностей для маленький гостей закладу.
Обов'язково я щось забув згадати. Бо усього, що тут пропонують гостям неможливо запам'ятати.
Приїду сюди надовго. Може тоді вивчу і запам'ятаю усе.
Смачна і здорова їжа. Що ще потрібно втомленому мандрівникові після довгої подорожі? Дивне питання...
Але відповідь на нього існує. Тут на додаток до різноманітних делікатесів під час вечері маєте шанс насолоджуватись незабутнім краєвидом і заходом сонця)
Це - м'ясне асорті та трохи смаженої картоплі.
Комплімент від закладу. Це наливки та сирник.
Тут люблять туристів...
Спав я міцним сном але мені наснилося щось дивне.
Подяки:
Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник (ДІАЗ)
Центр вільного часу «Панорама»
Кременецький ботанічний сад
За відмінну організацію блог-туру
За активну допомогу
За підтримку
http://carabaas.dreamwidth.org/