Максим Голубев (carabaas) wrote,
Максим Голубев
carabaas

Тернопілля. Їдемо до Кременця

Прокинулись блогери вранці у готелі "Едем", поснідали та й поїхали з Бережан. До Кременця. Оскільки шлях наш лежав поряд із Почаївською Лаврою, ми завернули на тридцять хвилин і туди.

Свято-Успенська Почаївська Лавра. РПЦ МП. Всім відомий православний монастир у Почаєві.

IMG_8980

У березні 2015 року журналісти виявили, що під прикриттям Почаївської лаври сепаратисти друкували антиукраїнську літературу для розповсюдження на заході країни.

IMG_8982

У травні 2016 року депутати Тернопільської обласної ради прийняли одноголосно звернення до Президента і Кабміну стосовно повернення Почаївській лаврі статусу державного заповідника.

IMG_8992

Про Почаїв усі чули, а чи чули ви про Божу Гору?

IMG_8993

Бо Святий Дух витає там, де хоче і іноді святі місця існують на виднокраї одне в одного, як, до прикладу, Почаївська лавра та не менш шанована серед віруючих Божа гора, що у селі Великі Бережці Кременецького району на Тернопіллі. Божу гору у погожі дні можна бачити з лаврської дзвіниці.

IMG_9004

Божа Гора ще від княжих часів була місцем подвижництва численних монахів. І саме там, йдеться у різних варіантах народних легенд, з’явилася Богородиця й залишила слід від своєї стопи.

IMG_9009

За однією з таких оповідей, у часи монголо-татарської навали Матір Божа зійшла на гору та гірко заплакала над нещастями бідних людей. Диво побачили місцеві селяни, що переховувалися від татар на вершині. Вони захотіли підійти до Богородиці, аби вклонитися їй, та свята вознеслася на Небо, а на місці, де вона торкнулася землі, забило чисте джерельце з цілющою водою.

IMG_8996

Ще одна легенда розповідає, що на Божій горі у давнину стояв оточений кам’яними стінами монастир і якось під час чергової татарської навали його оборонцям бракнуло води. Саме в цей час на скелястій верхівці з’явилася Божа Матір, а з-під місця з’яви потекло джерельце. Богородиця заборонила захисникам торкатися до клаптика землі, якого вона торкнулася. Один із вояків не послухався — монастир провалився під землю, а до наших днів з того часу залишився слід від стопи Діви Марії.

IMG_9007

Та то все легенди. А ми встигли сфотографувати Божу гору у вікно мікроавтобуса, бо поспішали до іншої дестинації.

IMG_9012

Поспішали кататися на санчатах. Давно не катався.

IMG_9026

І от тільки коли під час блогтуру Тернопіллям я потрапив на Кременецьку санну трасу, я нарешті зміг отримати справжнє задоволення від катання на санчатах. Хай не взимку і не по снігу, але то такий кайф…

IMG_9029

Дерев’яна санна траса довжиною 1200 метрів знаходиться поблизу райцентру Кременець на Тернопільщині.

IMG_9030

Збудована ще в 1970-ті, свого часу вона була потужною олімпійською базою СРСР, сьогодні ж вражає хіба своєю занедбаністю.

IMG_9031

За попереднім кошторисом, що був розроблений для капітального ремонту траси, сума становить 10 млн. грн. Тому зараз доводиться латати найнеобхідніше. Основне завдання на сьогодні – зберегти санну трасу та підготувати всі необхідне для її подальшого розвитку і повноцінного функціонування.

IMG_9037

Трасу треба рятувати, бо "в нас іншої нема". До того ж тут не тільки туристів катают, тут тренуються спортсмени і поводяться змагання.



Покаталися і поїхали собі далі. А по дорозі вирішили трохи попоїсти. Для чого і завернули у кафе “Три валети”.

IMG_9055

Розташоване кафе у с. Плоске вул. Польова, 22 (Траса М-19 Кременець-Тернопіль 7км.) Готують тут смачно і не за всі гроші світу. Тобто недорого.

На Кременеччині є одна оригінальна страва, яку ми тут скуштували – чорні вареники.

IMG_9059

Таку назву вони мають через темний колір тіста. Щоб приготувати таке тісто, необхідно взяти гречаного борошна та трішки пшеничного борошна, сіль, яйце (за бажанням). Під час вимішування слід підсипати тільки гречане борошно. А для начинки треба зварити розсипчасту гречану кашу, додати домашній сир, сире яйце, сіль та перець до смаку. Добре вимішати.

IMG_9060

Вже зліплені вареники варять у підсолені воді. Тісто для цих вареників виходить крутіше, ніж у звичайних, тому їх варто трішки довше варити. Оскільки гречана мука темна, то й вареники виходять темними, майже чорними.

IMG_9066

Поїли, поїхали і добралися нарешті до Кременця.

IMG_9271

Кременець – одне з найкрасивіших малих міст України. Тут є все, що потрібно людині, яка любить подорожувати теренами України у пошуках цікавих куточків: красива природа, пам’ятки архітектури, багато готелів.

Трохи, звісно, спаплюжена краса совітською естетикою. Це ж треба робити у кожному місті поховання не на цвинтарях, а на центральних площах, у скверах та парках. І пам'ятники сумнівної художньої якості встановлювати серед історичних будівель... Дикі люди.

IMG_9223

Найкрасивіша споруда міста – ансамбль колегіуму (1731-1743, арх. Павло Гіжицький). Комплекс складається з костелу, келій і двох учбових корпусів. Колись це був монастир з навчальним закладом. Єзуїти присвятили костел засновнику ордена Ігнатію Лойолі та Станіславу Костці.

IMG_9206

У Кременці багато старовинних цвинтарів – цілих шість. Особливо раджу відвідати П’ятницький козацький цвинтар, де поховані козаки загону Максима Кривоноса, що загинули при штурмі Кременця у 1648 р.,

IMG_9284

а також п’ятсотрічний єврейський цвинтар зі старовинними надгробками на сусідній горі. Цього разу в нас було обмаль часу і ми бачили їх тільки з великої відстані.

IMG_9281

Оцю церкву з красивою блакитною водостічною системою і блискучими банями було збудовано в 1902-1905 роках в так званому "цегляному стилі", яким передбачалось, що основну роль в оздобленні споруди повинні відігравати художні і технічні якості цегли.

img_5996

Побудували церкву солдати 42-го піхотного Якутського полку російської армії, які квартирувались в передмісті Кременця. Військові мали тут ціле містечко, яке було знищене в роки Першої світової війни, і єдине що він нього залишилось - це Полкова церква, яка добре збереглась до наших днів.

e90bf310-b5f0-2461-5094-58cbf7991ee7_obj_img_4_c

Цікавим моментом є те, що храм висвячувався двічі. Перший раз одразу після побудови і тоді він носив ім"я Інокентія Іркутського, який вважався покровителем полку. А другий раз церкву освятили в ім"я Покрови Пресвятої Богородиці в 1919 році. Цікавим є ще такий факт, що саме в день другого освячення храму припинив існування полк, залишки якого були розгромлені Червоною армією в Старокостянтинові.

Бонусом розповім про етимологію слова "бурят".

Народився колись в Україні в знатній сім'ї Кульчицьких хлопчик Іванко. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії, в 1706 році. Постриг у чернецтво з ім'ям Інокентія прийняв в Києво-Печерській лаврі в 1708 році і висвячений в сан ієромонаха.

З 5 травня 1722 року він єпископ Переяславський і призначений керівником місії в Китаї, але не був пропущений в Пекін китайськими єзуїтами. Тому Інокентій був змушений провести три роки в Селенгінську, де проповідував слово Боже і привертав в православну віру. Прийнявших православ'я називав братами. Вони самі, не вміючи правильно вимовляти слово «брат», говорили «Бурат», що перетворилося на «бурят», що і стало назвою народності.

Якщо шо, то це покровитель Якутського полку, солдати якого збудували церкву.

Далі поїхали у ботанічний сад, але про це розповім трохи згодом...

IMG_9092

Велика подяка Кременецько-Почаївському державному історико-архітектурному заповіднику (ДІАЗ)

За відмінну організацію блог-туру
За активну допомогу
За підтримку

http://carabaas.dreamwidth.org/
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 2 comments