Максим Голубев (carabaas) wrote,
Максим Голубев
carabaas

Шумів суворо Шумський ліс

Під час блогтуру Тернопіллям ми відвідали музей просто неба «Табір ВО УПА «Волинь-Південь»

IMG_9367

21-25 квітня 1944-го року в урочищі Гурби серед Кременецьких гір розпочалася справжня битва — УПА проти бригади регулярних військ Червоної армії, перекинутих із Кавказу, і загонів НКВС — масштабна бойова операція із застосуванням авіації, артилерії і бронетехніки. Військова операція охопила частину сучасних Дубенського та Острозького районів Рівненщини і Кременецького та Шумського районів Тернопільщини. Українських повстанців було близько 5000. Із них — біля 1 500 мобілізованих в УПА селян, а 3 500 — вояків регулярних бойових відділів УПА. Сили військ НКВС та армійських підрозділів були значно чисельніші — 35 000 солдатів. Сюди належали чотири бригади, полк кінноти, 15 танків, були використані авіація, бронепоїзд. Енкаведисти мали семиразову перевагу. Гурбенська битва була найбільшою в історії УПА. Закінчилась вона тактичною перемогою радянських військ та виходом з оточення українських повстанців. Після бою переможці спалили навколишні села Гурби та Антонівці, а жителів вивезли. Кількість загиблих військових і цивільних осіб точно не встановлена. А хто їх рахував?

IMG_9382

Дехто вважає, що головною причиною, яка призвела до бойових дій під Гурбами, став замах вояків УПА на командувача 1-м Українським фронтом Миколу Ватутіна. У відповідь на смерть Ватутіна НКВС почало широкомасштабні каральні операції проти УПА. Одним із завдань було знищення великого угруповання повстанців в районі гурбівських лісів.

IMG_9376

Не просто угрупування. Тут діяла Республіка УПА або Антонівська республіка.

IMG_9398

Шлях до Антонівців, які за радянської влади стерли з лиця землі, лежить через Стіжок. Над цим поселенням навесні 1943 року нацисти вчинили свій чорний суд. Живцем спалили 53-х його жителів. У відповідь на ту звірячу акцію німців упівці влаштували засідку карателям і поблизу недалекого села Лішні розгромили нацистський загін. У бою один з вояків на псевдо «Жук» навіть знищив ворожий танк.

IMG_9394

По всій Волині і Поліссі бандерівці встановили мережу адміністрації, що охоплювала майже всі сфери життя. Можна сказати заклали підпільну. Село Антонівці було повітовим містом української адміністрації. Тут працювали пекарні хліба, табір Крука влаштував у фільварку молочарню, молоко туди доставляли мешканці з навколишніх сіл, як контингент для партизанів. Водяний млин працював «на повну пару» для партизанів і цивільного населення. У фільварку містилася також станиця СБ (Служба безпеки). Ті будинки були й «готелем» для політичних і військових провідників, які приїздили з Полісся чи Галичини для полагодження поточних справ.

IMG_9391

Селяни вірили в силу партизанів, але після бою в Стіжку жодна родина не ночувала у хаті. Села створили цивільні табори в лісі, звідки лише вдень приходили до праці додому і поралися коло худоби. Всі хатні речі позакопували у землю в скринях. Таким чином, крім повстанських військових таборів, у тому ж лісі були й цивільні.

IMG_9396

По селах розпочали систематичне навчання в народних школах. Були свої інспектори й куратор. Жіноцтво заснувало Український червоний хрест. Господарські станиці отримали наказ повідкривати домашній промисел: гарбарні, миловарні, майстерні одягу і взуття, майстерні сідел, ладівниць тощо і навіть з виготовлення спирту для шпиталів. Антонівецький господарський центр готувався до жнив на полях.

IMG_9405

Після закінчення війни війська НКВС на території Тернопільщини потроїли свою чисельність. У пошуках повстанців використовували собак, солдати ходили з довгими металевими щупами для виявлення криївок. Влада почала арешти молоді та відправку її на примусові роботи на Донбас. Валки арештантів по 100—150 осіб ішли на збірні тюремні пункти в Кременець та Львів. Восени 1946 р. село Антонівці повністю знищили. У 1952 р. село зникло з карти УРСР.

IMG_9395

Зараз біля села Антонівці Шумського району на Тернопільщині відкрито експозицію музею просто неба «Штаб ОУН–УПА «Волинь–Південь». Тут, в урочищі «Дігтярня», в березні 1943 року було створено табір УПА «Волинь–Південь» зі штабом, командиром якого було призначено Івана Климишина — легендарного «Крука».

IMG_9381

Влітку 1943 року, коли лісовий табір перетворився на центр Антоновецької повстанської республіки, у ньому діяли також лікарня, пекарня, миловарня, слюсарня, швейна майстерня і навіть невеличкий м’ясокомбінат. Виходила газета «Повстанець». Як і личило незалежній республіці.

IMG_9384

Тепер тут заново відбудовано споруду штабу, де нині діє музей, вартівню, криївку, пекарню та стайню для коней.

IMG_9369

На могилах загиблих вояків забіліли нові березові хрести.

IMG_9417

Обабіч алеї Слави — у вигляді щитів кам’яні плити, на яких вибиті імена всіх патріотів, а їх 171, полеглих у лісах Шумщини.

IMG_9412

IMG_9375

IMG_9390

IMG_9399

IMG_9401

IMG_9406

IMG_9402

IMG_9409

IMG_9407

IMG_9408

IMG_9410

IMG_9413

IMG_9416

IMG_9418

IMG_9414

IMG_9415

IMG_9420

Наші партнери - Шумська районна державна адміністрація (голова Головатюк Юрій Мартинович)
Правління освіти, молоді і спорту Шумської РДА (керівник Іван Панчук)

За відмінну організацію блог-туру
За активну допомогу
За підтримку

http://carabaas.dreamwidth.org/

Tags: УПА, Украина, блог-тур, путешествие, фотография
Subscribe

Posts from This Journal “УПА” Tag

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 12 comments

Posts from This Journal “УПА” Tag