Максим Голубев (carabaas) wrote,
Максим Голубев
carabaas

Матеріали до історії села Забір'я. Легенда про вовків.

В кінці позаминулого сторіччя оселився в Забір’ї відставний офіцер. Він збудував у селі водяного млина і жив на прибутки з нього. З цім офіцером пов’язане оповідання про дивну пригоду з вовками.

Розказують, (про це було написано і в «літопису» попа), що один забірський чоловік знайшов у бору в норі під корінням поваленої сосни чотирьох вовчат, узяв їх у свій мішок і приніс, вже під вечір до «збірної ізби», де в той час, як і в кожну суботу, гуляли в карти.

Він висипав вовчат з мішка. Вовчата були забавні, вони весело борюкалися між собою, сміливо брали в людей з рук хліб. Побачив вовчат офіцер і став просити; «Продай їх мені», але присутні стали заперечувати: «Тепер ці вовчата є наша спільна забавка. Як хочеш забрати їх до себе, то постав для нас усіх два відра горілки».

Офіцер погодився, приніс з казьоного шинка горілку, а вовчат забрав до себе.

Аж тут на ранок по всьому селу скот реве і виходить з хлівів, а як почав розвіюватись над болотом уранішній туман, стало видно, що з гущавини вільхів на болото повиходили тисячі вовків, а перед ними бігає взад-вперед вовчиця.


Пішли люди до офіцера – «Віддай, кажуть, вовчат». – «Ну, коли вже таке діло, то беріть».

Той чоловік, що спіймав вовчат, узяв їх знову в мішок, поніс на болото і випустив.

Побігли вовчата до вовків, а вовчиця їм назустріч; обнюхала вовчат і повела до вовчої зграї.

Тоді вся зграя вовків повернула і рушила вверх по болоту і вовки далеко навкруги Забір’я зникли.

[Читать на русском языке]
Легенда о волках.

В конце позапрошлого столетия поселился в Заборье отставной офицер. Он построил в селе водяную мельницу и жил на доходы с нее. С этим офицером связан рассказ о странном происшествии с волками.

Рассказывают, (об этом было написано и в «летописи» попа), что один забирский нашел в лесу в норе под корнями поверженной сосны четырех волчат, взял их в свой мешок и принес, уже под вечер в «сборную избу», где в то время, как и в каждую субботу, играли в карты.

Он высыпал волчат из мешка. Волчата были забавные, они весело боролись между собой, смело брали у людей из рук хлеб. Увидел волчат офицер и стал просить, «Продай их мне», но присутствующие стали возражать: «Теперь эти волчата наша общая игрушка. Если хочешь забрать их к себе, то выставляй для нас всех два ведра водки».

Офицер согласился, принес мз казенного кабака водку, а волчат забрал к себе.

Вдруг на утро по всей деревне скот ревет и выходит из хлевов, а как начал рассеиваться над болотом утренний туман, стало видно, что из зарослей ольхи на болото вышли тысячи волков, а перед ними бегает взад - вперед волчица.

Пошли люди к офицеру - «Отдай, говорят, волчат». - «Ну, когда уже такое дело, то берите».

Тот человек, который поймал волчат, взял их снова в мешок, понес на болото и выпустил.

Побежали волчата к волкам, а волчица им навстречу; обнюхала волчат и повела к волчьей стае.

Тогда вся стая волков повернула и двинулась вверх по болоту и волки вокруг Заборья навсегда исчезли.
Tags: Забирье
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments