Максим Голубев (carabaas) wrote,
Максим Голубев
carabaas

Господарство в Забір‘ї у ХІХ й на початку ХХ сторіччя



Господарство забірців було навіть у найзаможніших дуже бідне. Піп, що складав забірський «Літопис», кілька разів повторював у ньому, що характерною особливістю забірців є «отсутствие уважения къ частной собственности».

Землі було мало, спочатку лише та, що поступово розчищали на галявинах Великого Бору, спалюючи ліс і корчуючи пні, а це була дуже і дуже важка робота, тому що сосни в Великому Бору вдавнину росли такі завтовшки, що ні яка пилка їх не брала: щоб повалити таку сосну її поступово підрубували кругом сокирами. Від зрубаної сосни залишався такий пень, що на ньому можна було, завернувши, поставити коня з возом. З однієї сосни виходила ціла хата з сіньми й коморою.


Велика така хата, що була збудована з однієї сосни, зберігалася в Забір‘ї до недавніх часів: у ній ще в шістдесяті роки жили нащадки Федота Гута. Вона збудована була без пилки й без цвяхів, оклинцьована знадвору дубовими кілочками. Вражала незвичайно-велика широчінь річних кілець тесаних брусів, з яких ця хата була складена: вони були майже по два сантиметри.

У кожному дворі стояла клуня, збудована на двох «сохах» - високих стовпах з розвилками вгорі, на яких лежав довгий сволок, з солом‘яною покрівлею й з огорожею із поставлених сторч обаполків (горбилей), зі збитим з глею током посередині й двома наскрізними високими ворітьми. Були коло хат погреби для картоплі з солом‘яними погребниками над ними. Корову, овечок, свиню тримали в сінях хати, а молодняк – навіть в самій хаті: взимку кури й поросята жили в хаті під піччю. Для коня були пристроєні вщерть до хати стайні.

Підлога в хатах була глинобитна. Спали на широкій печі, де завжди сушилося жито або просо, спали й на пристроєному коло печі невисокому полу. Під цім полом взимку держали картоплю. Над полом була жердка, на якій вдень висіла постіль – рядна і подушки. Над стелею, на горищі, влітку там теж спали.

Бані (лазні)не знали зовсім, купалися тільки влітку у ровчаку і тільки до «Ілліна дня».

Білизну прали («ковзали») чобітьми не тільки на річці, а навесні і в талій воді, що бігла вулицею, парили і золили у видовбаних з товстої дуплистої верби жлуктах, на верх жлукта, набитого брудною білизною, кидали попіл й розпечене в вогні каміння й лили на них гарячу воду, вода каламутними струмками розтікалася з під жлукта по двору. Потім полоскали на річці, катали рубелем на каталці.


Хозяйство в Заборье в XIX и в начале ХХ века

Хозяйство забирцев было даже у самых состоятельных очень бедным. Священник, составлявший забирськую «Летопись», несколько раз повторял в ней, что характерной особенностью забирцев является «отсутствие уважения къ частной собственности».

Земли было мало, сначала только та, которую постепенно расчищали на полянах Великого Бора, сжигая лес и корчуя пни, а это было очень и очень тяжелой работой, потому что сосны в Великом Бору в древности росли такие толстые, что никакая пила их не брала: чтобы повалить такую сосну ее постепенно подрубали кругом топорами. От срубленной сосны оставался такой пень, что на нем можно было, завернув, поставить лошадь с телегой. Из одной сосны выходил целый дом с сенями и амбаром.

Большая такая хата, построенная из одной сосны, сохранилась в Заборье до недавнего времени: в ней еще в шестидесятые годы жили потомки Федота Гута. Она построена была без пилы и без гвоздей, оклинцована снаружи дубовыми колышками. Поражала необыкновенно - большая ширина годовых колец тесаных брусьев, из которых этот дом был построен : они были почти по два сантиметра.

В каждом дворе стояла рига, построенная на двух «сохах» - высоких столбах с развилками вверху, на которых лежала длинная балка, с соломенной крышей и с ограждением из поставленных стоймя горбылей, со збитым из глины током посередине и двумя сквозными высокими воротами. Были у домов погреба для картофеля с соломенными погребниками над ними. Корову, овец, свинью держали в сенях дома, а молодняк - даже в самом доме: зимой куры и поросята жили в доме под печью. Для лошадей были пристроены вплотную к дому конюшни .

Пол в домах был глинобитным. Спали на широкой печи, где всегда сушились рожь или просо, спали и на пристроеном к печке невысоком полу. Под этим полом зимой держали картофель. Над полом была жердь, на которой днем висела постель - покрывала и подушки. Над потолком, на чердаке летом тоже спали.

Бани не знали совсем, купались только летом в канаве и только до «Ильина дня».

Белье стирали («скользали») сапогами не только на реке, а весной и в талой воде, которая бежала по улице, парили и золили в выдолбленных из толстой дуплистой ивы жлуктах, на верх жлукта, набитого грязным бельем, бросали пепел и раскаленные в огне камни и лили на них горячую воду, вода мутными ручьями растекалась из-под жлукта по двору. Затем полоскали на реке, катали рубелем на каталке.
Tags: Горинович, Забирье, история
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 2 comments